У квітні 1113 р., дізнавшись про смерть Святополка, кияни повста­ли і розгромили будинки багатіїв. Повстання тривало чотири дні. Налякані бояри і купці сховались у Софії Київській. Вони вирішили запросити на княжий престол шестидесятирічного Володимира Все­володовича (Мономаха) з Переяслава, внука Ярослава Мудрого, який мав великий авторитет у народі. Батьком його був Всеволод Ярославич, а матір'ю — донька візантійського імператора Констан­тина ІХ Мономаха.

У роки правління Володимира Мономаха (1113-1125 рр.) станови­ще Київської Русі стабілізувалося. Він здійснював переможні походи на половців. Велику увагу Мономах приділяв законодавству: роз­робив "Устав", або доповнення до юридичного кодексу законів "Поширена Руська правда" Ярослава Мудрого. "Устав" помітно об­межував безконтрольну діяльність князівської адміністрації. Мономах підкорив своїй владі всіх князів, поклав край князівським між­усобицям.

Київська Русь у цей період мала тісні зв'язки з Європою: дружина Володимира Мономаха була з Англії, син був одружений із шведсь­кою королевою, доньки вийшли заміж за королів Данії і Норвегії, внуком Мономаха був відомий датський король Вольдемар, назва­ний на честь діда. Шостий син Мономаха — Юрій Долгорукий — заснував Москву.

Після смерті Мономаха київський престол перейшов до рук його сина Мстислава (1125-1132 рр.), авторитет якого визнавали всі князі. Він здійснював походи проти половців, литви, чудських племен. Дружні відносини встановилися з Візантією, де імператором був зять Мстислава Иоанн II Комнін. Неускладнені міжусобицями роки кня­зювання Мстислава позначились стабільним економічним і культур­ним піднесенням.